Патріотичне виховання

Патріотичне виховання дошкільників

«Без  будь кого

Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо.»

      Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

      Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

      Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття.

Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста, походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників.

Конспект заняття на тему:   

"Хай у кожного у серці

живе Батьківщина"           

  

Мета: формувати розуміння того, що кожна людина чи дитина є відповідальною за спільне майбутнє нашого народу та держави; поглиблювати знання про красу і багатство української землі; продовжувати знайомити дітей із державними і народними символами, зразками народного образотворчого та художнього мистецтва; виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій і звичаїв; формувати почуття гідності та поваги до країни; активізувати словник дітей словами: «Батьківщина», «предки», «рідна земля», «Вітчизна», «рідний край», «край батьків», «своя сторона».

Обладнання: плакати із зображенням Державного Прапора України, Державного Герба України, плакати із народною символікою, аудіозапис Державного Гімну України, музика з елементами звуків лісу, фонограма пісні «Сонце нам сяє» у виконанні Гайтани; карта України;  квіти (маки, волошки, ромашки, незабудки), конструктор «Лего» для складання будинку.

Хід заняття

 І. Психогімнастика «З насіння в дерево» (Виконується під спокійну музику з елементами звуків лісу.)

Вихователь пропонує дітям перетворитися в маленьке насіннячко (згорнутись на килиму, піджати ноги, голову закрити руками).

-Матінка природа дуже дбайливо ставиться до насіння, поливає його (гладить по голові і тілу), доглядає. З теплим весняним сонечком насіннячко починає проростати (піднімаються). У нього розкриваються листочки (руки тягнуться вгору), зростає стеблинка (витягується тіло), з’являються гілочки з бутонами (руки в сторони, пальці стиснуті в кулачки). Настає радісний момент – бутони  лопаються (різко розтискаються кулачки), паросток перетворюється в прекрасну сильну квітку. Настає літо, квітка гарнішає, милується собою (оглянути себе), посміхається квітам-сусідам (посмішки сусідам), кланяється їм, злегка доторкається до них своїми пелюстками (кінчиками пальців дотягнутися до сусідів). Але ось подув вітер, настає осінь. Квітка гойдається в різні боки, бореться з негодою (розгойдування руками, головою, усім тілом). Вітер зриває пелюстки і листя (опускаються руки, голова), квітка згинається, хилиться до землі і лягає на неї. Пішов зимовий сніжок. У квіточці залишилось маленьке насіннячко (згорнутися на підлозі). Сніг укутав насіннячко, йому тепло і спокійно. Скоро знову настане весна, і воно оживе. Це все наша запашна, співуча, сповнена музики та квіткових пахощів Україна. (Вихователь запрошує дітей сісти півколом.)

 ІІ. Актуалізація опорних знань дітей.          

Повідомлення теми заняття                     

а) Робота із загадками.

- Летів птах через дах, сів на воротах у червоних чоботях. (Лелека )

- На городі в нас росте сонце ясне, золоте, Жовте око, жовті вії, та чомусь воно не гріє. (Соняшник)

-Як прийде весна в садочок – до лиця білий віночок, Ну а восени цій кралі приглянулися коралі. (Калина)

-Серед пшеничного поля – тичка, а на тичці – півень у червонім ковпаку. (Мак)

-Цвіте синьо, лист зелений, гай він прикрашає. Хоч мороз усе побив – його не займає. (Барвінок)

- Є сорочка у моєї мами, вишита барвистими нитками. Пишна, наче самобранка, ця сорочка зветься...(вишиванка).

-Найрідніша, наймиліша, всіх вона нас пестить, тішить, Завжди скрізь буває з нами. Відгадайте: хто це? (Мама)

 (Вихователь вивішує картки із зображеням відгадок.)

- Мої любі, сьогодні ми відкриємо велику таємницю нашого народу, нашої країни та нашої рідної землі.  Лелека, соняшник, калина, мак, вишиванка, мама – ці слова будять думки про найрідніше, про рідну хату та батьків, про рідну землю і країну. Про ці найважливіші цінності ми сьогодні говоритимемо.

б) Робота з віршем Надії Дяк «Що таке Україна?»

Україна –це мама й тато,

 Це мій брат та сестричка рідненькі,

 Україна – це земля багата,

Де в житах так тріпоче серденько.

Україна –це пампушки бабусі,

Казки чудні та колискова.

 Я усього цього ще навчуся,

 І тебе поважатиму, мово!

- Про що йдеться у вірші? - Що означає Україна для автора? - Що означає Україна для кожного із вас? - Як можна замінити слово «Батьківщина»? Це поняття позначає країну батьків людини. Рідна земля, предківщина, вітчизна, рідний край, край батьків, своя сторона.

В)ІІ. Бесіда «Моя земля, моя країна. Символи України»

- Як називається наша рідна мова? (Українська) - Чому наша рідна мова називається українською? (Ми – українці, наша держава – Україна). - Ми маємо свою державу. Пригадайте і назвіть символи нашої держави. Державний Герб України – тризуб (вихователь демонструє Державний Герб України), прапор синьо-жовтий (вихователь демонструє Державний Прапор України). А третім символом є Державний Гімн України – урочиста патріотична пісня, яка уславлює державу. Робота над текстом Державного Гімну України: а) читання уривку Державного Гімну України; б) словникова робота; в) слухання аудіозапису Державного Гімну України та закріплення правил поведінки під час його звучання;

г) дидактична гра «Патріотичні окуляри» (Вихователь пропонує дітям «одягнути окуляри» та розповісти, які ще символи України вони бачать крізь них. Діти розглядають плакати із народною символікою.) - Я «одягаю окуляри» і бачу маки, волошки, ромашки; калину, тополю та дуби; село, лелеку.

 ІII. Мистецька хвилинка - Українська земля багата талантами. Скільки поетів та художників прославляють Батьківщину на рідних теренах та поза ними. Тарас Шевченко, Леся Українка…

Три метелики

Були собі три метелики: один білий, другий червоний, а третій жовтий. Вони весело літали цілий день у великому саду, в соняшному світлі, перелітали з квітки на квітку, куштували медок і летіли далі.
Час їм дуже швидко минав. Вони так загралися, що й не зогляділися, що сонечко сховалося за хмари і пустився дощ.
Змокли метелики. Полетіли вони до своєї хатки, аж там біда: двері замкнені, а ключа ніде не можна знайти.
Що тут робити? За той час, що стояли перед дверима та не знали, що робити, змокли страшенно. Насилу вже крильцями ворушили. Ледве долетіли до туліпана, червоного з жовтими крапочками. Попросили його захисту:
- Любий туліпанчику, просимо тебе, відчини свій келих та сховай нас від дощу!
Туліпан подивився на них і промовив:
- Жовтого й червоного прийму, а білий нехай зостається надворі. - Але обидва метелики, жовтий і червоний, промовили:
- Коли ти не хочеш захистити нашого братика, білого метелика, то й ми краще на дощі будемо мокнути.
Метелики смутні полетіли до білої лілеї. Попросили й її, щоб сховала їх від дощу, але вона погоджувалася прийняти тільки білого. Тоді й він промовив:
- Сам-один не хочу ховатися в тебе! Або вже разом з своїми братами десь знайдемо захист, або вже вкупі бідувати будемо.
Почуло це з-за хмар сонечко, і схотілося йому побачити тих приятелів, що так один за одного обстоювали. Продерлося крізь хмари й кинуло на метеликів своє проміння. Зараз крильцята їм висохли, і самі вони зогрілися і знов літали, танцювали й раділи, як давніш, аж до самого вечора. А як сонечко зайшло за гору, то метелики полетіли додому спати.

IV. Фізкультхвилинка (Рухлива пісенька, яку можна розучити на попередніх заняттях)

Це я, це я (показуємо долонями на себе)

будую країну!(ставимо кулачки один на один)

Це я, це я будую країну! (те саме)

 Це я, це я будую країну, будую країну! Ля-ля-ля (плескаємо тричі в долоні), через гори-доли (кругові оберти рук, зігнутих у ліктях перед собою),

через океан (закидаємо зігнуті у ліктях руки через плече),

 Сашко, Нікіта, Євген, – будують країну! (далі діти називають голосно почергово своє ім’я, указуючи на себе)

 Ліля, Софія, Тетянка, – будують країну! Ідім усі разом – творімо країну! (беруться за руки в колі та ритмічно звужують і розширюють його)

 Ми всі, разом, – це й є Україна! (діти піднімають руки вгору)

V. Підсумок заняття

а) Заключна бесіда.

 - Про яку Україну ви мрієте? (Успішну, квітучу,зі щасливими людьми.) - Що для цього треба зробити? (Добре вчитись, сумлінно виконувати свою роботу, шанувати звичаї й традиції свого народу.) - Любі діти! Кожен із нас творить своє майбутнє та майбутнє нашої країни. Хоча ви ще зовсім маленькі, проте вже будуєте наше спільне майбуття. Як великий будинок складається з малих цеглин, покладених кожним з будівельників, так і майбутнє нашої України будується щоденними справами, учинками, щоденним нашим вибором: привітатись чи ні, допомогти чи пройти мимо, поділитись чи залишити все собі, усміхнутись чи нахнюпитись, образити чи змовчати. Ми будуємо свій дім, своє життя, кожного дня та щохвилини. Будуймо його міцним свідомо! б) Дидактично-психологічна вправа «Спільний дім» (Вихователь пропонує дітям взяти по 2-3 модулі конструктора «Лего» й збудувати один великий будинок. Вправу виконуємо під музичний супровід (пісня «Квітуча Україна» у виконанні Н. Май).

 - Погляньте, який гарний, кольоровий та міцний будинок ми збудували спільними зусиллями. Хай він буде символом нашої майбутньої України, такої ж міцної, барвистої та рідної всім нам.

в) Флешмоб «Сонце нам сяє» (Діти виконують рухи під пісню «Сонце нам сяє» у виконанні Гайтани.)